Жуковська Валентина Іванівна

Навчальний заклад: Вижницьке училище прикладного мистецтва ім.В.Ю.Шкрібляка, Одеський державний педагогічний інститут.

Категорія, педагогічне звання: Викладач вищої категорії, викладач-методист, Відмінник освіти України.

В ВКПМ працює з 1969 року, на посаді викладача – з 1975 року, більше 15 років була головою циклової комісії рисунка, живопису та скульптури

Педагогічне кредо:  не зупинятись на півдорозі. Вдосконаленню діяльності немає меж. Без вчора не буде сьогодення. А завтра формує сьогоднішній день.

Участь в виставках: виставка в коледжі, м. Чернівці, Вижницький будинок художника.

Участь в громадському житті міста, хористка церковного хору Свято-Михайлівської церкви. Пише вірші. Видала книгу «Вихід із полонини». Займається пропагандою творчості Е.Ф.Жуковського. Часто друкується в газеті «Вижницькі обрії» з висвітленням подій релігійних храмових свят Свято-Михайлівського храму та Дмитріївської церкви.

Живемо в час тяжкий не щирий.

Душевна втома у людських очах.

І кращої шукаємо у світі долі,

В спокусах топимося і людських гріхах.

Розвіявся гарячий подих волі.

Зникає ейфорія у думках.

Калина відцвіла і пелюстки розпорошила,

Погнав їх вітер по чужих світах.

 

Не налилися ягоди і не набрали сили,

Та вже стікають кров'ю по руках.

Тих... що ідею потопили?

В гірких, як сік калиновий сльозах.

Одна лиш гілочка на цій калині,

Не розгубила білий ніжний цвіт.

І простягає китиці квітучі нині,

Щоб бджоли з них збирали мід.

Як же тим бджолам розібратись.

Коли довкола з штучних квітів ліс?

Замаскувавшись так пристосувались,

Змагаються із тими що Господь приніс.

Надія є, що бджоли розібратися зуміють,

Припинять сараною збитий лет.

Й обурені нарешті зрозуміють

На штучних квітах - штучний мед!