Вижницький коледж як модель трансформації фахової мистецької освіти

 

Анотація. Стаття присвячена 120-тій річниці заснування Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, який став справжнім зразком того, як має змінюватися сучасна мистецька освіта в Україні. Коледж, що розпочав свій шлях у 1905 році як звичайна школа ремесел, сьогодні є сучасним науковим центром, який готує фахівців, готових до викликів XXI століття. Також підкреслено його важливу соціальну роль у підтримці національної стійкості в умовах війни.

120-річчя Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка стало подією, що перетнула межі ювілею, перетворившись на синтез осмислення національної стійкості. У часи, коли національно-культурна ідентичність розглядається як проблема державної ваги й національної безпеки, роль мистецької освіти набуває стратегічного значення. Вона є не просто галуззю культури, а каталізатором відродження та форпостом гарту.

Вижницький коледж сьогодні відомий тим, що тут зберігають і розвивають рідкісні автентичні українські ремесла. Усе ж твори тутешніх митців дихають новітніми підходами до творчості. Тож мистецька освіта має готувати фахівців, здатних створювати конкурентоспроможний продукт, інтегруватись у європейський простір та формувати креативну економіку. Саме фахова передвища освіта завдяки своїй гнучкості та практикоорієнтованості є ідеальною ланкою для швидкої модернізації навчальних програм. Вижницький коледж демонструє успішний перехід від класичної школи ремесла до ефективної освітньої системи, що готує фахівців ХХІ століття.

Спадщина – фундамент майстерності

Історія коледжу – це шлях драматичний, але такий, що надихає. Він почався у 1905 році у Вижниці, яка тоді перебувала під гнітом Австро-Угорської імперії, коли регіон потерпав від соціально-економічної кризи та зубожіння. Саме в цей час активні представники буковинської інтелігенції, зокрема посол Микола Василько, переконали Крайовий сейм виділити кошти на заклад. Мета була ясною: «...учити синів мешканців руських гір на Буковині вроджену тому населенню штуку різьбярства...».

Початкові кроки були випробуванням на стійкість. Як згадував один із перших випускників Микола Гайдук, умови були «надзвичайно тяжкими»: учні сиділи на зрізах деревини, навчалися лише влітку через відсутність теплого одягу та взуття. Але саме цей вогонь ентузіазму виховав плеяду титанів.

З самого початку викладачами ставали визнані народні майстри, які досконало володіли секретами ремесла. У центрі цієї історії — родина Шкрібляків. Василь Шкрібляк, чиє ім'я носить заклад, не просто продовжив справу батька Юрія, а перевершив його: він розвинув плоске різьблення, запровадив унікальну інкрустацію різнокольоровим деревом, рогом, металом і бісером. Його твори виставлялися у Відні, Кракові, Парижі та Празі, ставши класикою українського різьбярства.

Попри надзвичайно тяжкі умови навчання у перші роки, школа одразу заявила про себе на міжнародній арені: роботи учнів були експоновані на виставках у Бухаресті (1906 р.), де отримали золоті медалі, а також у Відні, Парижі, Празі та Чикаго (1910 р.). За свою 120-літню історію заклад освіти пережив Першу світову війну, румунську окупацію, возз’єднання Північної Буковини з Радянською Буковиною, Другу світову війну, повоєнний період та час активної перебудови у нових історичних умовах незалежності України.

У 1940 році школа була реорганізована в Державне художньо-промислове училище, додалися відділи художньої вишивки та килимарства, у 1955 році – відділ художнього ткацтва та художньої обробки металу (зокрема, саме на цей відділ покладалося завдання відродити художню обробку металу не тільки на Буковині, але і в Україні). Наступні роки – це роки різних переформатувань в освіті. Тільки в 1989 році було відкрито відділ «Інтер’єр та обладнання», в 1993 році – «Образотворче мистецтво та креслення». Підсумком багаторічної роботи стало створення на цій базі сучасного коледжу мистецтв та дизайну, який наразі готує фахівців за десятьма творчими спеціалізаціями.

Методика синтезу: освіта на перетині епох

Сучасна освітня діяльність коледжу підкреслює гнучкість фахової передвищої освіти та її здатність до синтезу традицій та технологій. З 2015 року під керівництвом директора Романа Гаврилюка (випускника коледжу) заклад здійснив рішучі кроки до модернізації:

·                     розширення профілю: у 2016 році відкрито підготовку фахівців за бакалаврською освітньою програмою;

·                     нові спеціалізації: з 2017 року відкрито освітню програму «Дизайн одягу», а у 2019 році, аналізуючи стрімкий розвиток сучасних технологій у мистецтві, засновано спеціалізації «Живопис та графіка» і «Графічний дизайн».

Ця інноваційність має історичні корені: ще наприкінці 70-х років у навчальний процес було введено такі унікальні техніки художньої обробки металу, як філігрань і литво. Сьогодні ж традиційні ремесла (різьблення, вишивка) органічно поєднуються з цифровими інструментами, готуючи студентів до креативних індустрій та сфери ІТ.

За час свого існування заклад освіти випустив у світ чимало митців, які через власне переосмислення змогли показати унікальність та красу національного спадку Буковини. Наші випускники – це висококваліфіковані фахівці, лауреати обласних, всеукраїнських та міжнародних премій та конкурсів, кандидати та доктори наук, члени мистецьких спілок України. Серед них: А. Дутковська, В. Шолудько, Р. Гаврилюк – заслужені діячі мистецтв України, М. Теліженко, О. Теліженко, М. Білик, В. Воронюк – заслужені художники України, Е. Жуковський, В. Васьков, В. Жаворонков, І. Сидорук та інші – заслужені  працівники культури України, В. Андрич, В. Запорожець – заслужені майстри народної творчості України.

Прикладом переосмислення традиційних образів та символів у новому світлі є творчість В. Жаворонкова, Е. Жуковського, В. Воронюка, О. Гасюк, О. Теліженко  – митці, які були художниками та викладачами Вижницького коледжу в період незалежності України.

Валерій Жаворонков (1940-2016) – видатний художник Буковини, Заслужений працівник культури України, лауреат літературно-мистецької премії імені Георгія Гараса, художник-графік, художник-живописець, художник-викладач, який маючи чітке розуміння збереження традицій та сучасні культурні вимоги,   виховав десятки відомих в Україні та за кордоном митців.

Едуард Жуковський (1935-2000) – художник-графік, член Національної спілки художників України, викладач, директор коледжу, який відстоював збереження традицій народного мистецтва в закладі освіти. Художник створив близько 1200 картин, які залишили нетлінний слід в мистецькому житті краю.

       Олена Гасюк (1921-2017) – Заслужена майстриня народної творчості, Кавалер ордена Княгині Ольги, лауреатка літературно-мистецької премії імені Георгія Гараса, вишивальниця, викладачка, яка завдяки своєму професійному досвіду збагатила традиційне мистецтво буковинської вишивки новим трактуванням орнаментики.

Олександра Теліженко (засновниця бренду Telizhenko fashion house), яка, вступивши до коледжу, створила дипломну роботу «Ярославна» за мотивами давньоруських орнаментів і донедавна викладала на бакалаврському відділенні.

Володимир Воронюк (1961-2022) – Заслужений художник України, член Національної спілки художників України, викладач живопису, митець, чималий творчий доробок якого відомий по всьому світу. Його роботи, в яких втілені живописні пейзажі Західної України та краса української жінки, знаходяться в музеях та приватних колекціях України, країн Європи, Австралії, Канади, США.

За 120 років існування Вижницька школа декоративно-прикладного мистецтва була і залишається головним мистецьким осередком не тільки Буковини, але й України. У сучасних умовах мистецький освітній заклад має багато можливостей для формування національної ідентичності майбутніх митців: збереження та узагальнення набутого досвіду, переосмислення, розвитку культурної автентичності, створення нових художніх образів, заснованих на традиціях, синтезі народної і професійної освіти.

Освітній процес у коледжі спрямований на розвиток не лише професійної майстерності, але й формування ключових компетентностей ХХІ століття, що підвищують конкурентоспроможність випускників. Мистецька освіта розвиває емоційно-чуттєву сферу та образне мислення, а творча діяльність, яка вимагає виходу за рамки стандартів, формує креативність та критичне мислення.

На базі коледжу регулярно проводяться всеукраїнські наукові конференції, фестивалі фахової майстерності з художнього ковальства та різьби по дереву, а також міжрегіональні та всеукраїнські мистецькі пленери, конкурси, як-от: «Вижницька палітра», «Ех Libris», «Витинанка», «ArtLand Вижниця», «Стежками творчості Володимира Воронюка» та інші. Усе це перетворює його на місце зародження ініціатив.

Коли досвід стає дороговказом

Програма відзначення 120-ї річниці заснування коледжу була насиченою урочистостями, а також стала нагодою підсумувати здобутки та окреслити пріоритети. Це свідчення того, що мистецька освіта в Україні залишається актуальною та здатною відповідати на виклики часу.

Виставка «Ювілейна галерея тріумфу» в Чернівецькому обласному художньому музеї представила 176 дипломних та курсових робіт — вагомий доказ якості освіти.

Кожен педагогічний працівник Вижницького коледжу – непересічна постать, про що засвідчила виставка викладачів «Симфонія творчості», ставши візуальним доказом принципу: «Викладач — це не лише про теорію. Викладач — це про приклад, натхнення і живе мистецтво, яке передається від серця до серця».

Науково-практична конференція «120 РОКІВ ВИЖНИЦЬКІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ШКОЛІ: ТРАДИЦІЇ, НОВАЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ» перетворилась на майданчик для осмислення шляху фахової передвищої освіти. Робота велася за ключовими напрямами, які відображають стратегію коледжу:

• декоративно-прикладне мистецтво Буковини як джерело національної ідентичності України;
• актуальність вищої художньої освіти в умовах глобальних викликів;
• естетичні та етичні основи педагогічної майстерності майбутніх учителів мистецьких дисциплін;
• психолого-педагогічні засади мистецької освіти.

Науковий форум, який зібрав понад 30 учасників, прямо окреслив сучасні стратегії розвитку, зафіксувавши коледж як науково-методичний форпост ФПО. Цей діалог став основою для синтезу, яку втілює коледж, розширюючи освітню діяльність. Таким чином, інноваційний план на майбутнє — це прямий наслідок конференції: впровадження 3D-моделювання, цифрового живопису, AR-дизайну.

Цей синтез має і всеукраїнський вимір. Виставка «Олександр Сердюк. Ігор Панчук. Діалог» стала мостом між Харківською та Львівською академіями мистецтв. Вона вчить студентів, що мистецтво — це «відкрита розмова», а «лише у творчому багатоголоссі народжується гармонія».

Участь в урочистій Академії та науково-практичній конференції високопосадовців — зокрема, народного депутата України, виконуючого обов’язки голови обласної ради, заступника начальника ОВА які підкреслили: коледж є стратегічною ланкою у системі не лише культури, а й безпеки та цифрової трансформації регіону.

Як наголосив під час ювілейного дійства директор, кандидат мистецтвознавства Роман Гаврилюк, мистецька освіта є невичерпним джерелом збереження традицій, які залишаються стійкими «попри різні історичні та політичні впливи».

На урочистій Академії було пошановано співробітників за вагомий внесок у розвиток культури. Зокрема, викладачів нагороджено медаллю «Незламні», Почесною відзнакою «За заслуги перед Буковиною» і це засвідчило те, що колектив є частиною національного опору.

Коледж сьогодні виконує і соціальну місію: співпрацює з військовими (вітанння колективу передав 109-ий батальйон «Едельвейс»), бере участь у програмах соціальної адаптації ВПО та ветеранів тощо. І це підтверджує ще одну річ: мистецтво є інструментом захисту психічного здоров'я нації.

120 років Вижницького коледжу мистецтв та дизайну — це не історія, а діюча модель трансформації фахової передвищої освіти України. Це заклад, який підтвердив, що лідерство у системі фахової передвищої освіти ґрунтується на глибокому корінні, науковому осмисленні процесів та сміливому впровадженні інновацій. Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка демонструє, як автентичні традиції можуть стати основою для креативної економіки і готувати фахівців, чия майстерність слугує гарантом культурної та національної незламності. Його досвід є цінним дороговказом для всієї системи освіти, яка сьогодні шукає баланс між збереженням культурної спадщини та підготовкою фахівців для майбутнього.

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

Елемент заняття з рисунка

Курс: І

Тема: "Натюрморт"

Тема заняття: Світлотінь. Тональне рішення.

Мета: навчити студентів виконувати побудову тонального рисунку, враховуючи освітлення та розміщення предметів в просторі;

             розвивати увагу, уяву, мислення, відчуття світлотіні, окомір, знання, уміння та навички;

            виховувати інтерес до предмета, свідоме і відповідальне ставлення до роботи.

Тип заняття: практичне

Вид роботи: рисування з натури

Хід заняття.

І.   Організаційний момент.

Виставка робіт, аналіз попереднього етапу

ІІ. Основна частина:

      1. Актуалізація опорних знань студентів.

Аналіз робіт студентів.

-                     Які етапи роботи ми пройшли?

-                     Що таке компоновка? масштаб зображення?

-                     Що включає в собі другий етап роботи?

    2. Мотивація пізнавальної діяльності студентів.

Коли завершена лінійна побудова переходимо до вирішення наступних завдань: передачі тону, об’єму, матеріальності і простору. Рішення їх здійснюється за допомогою тону, плями, фактури – рисувальних засобів, які створюються системними прийомами. Кожен системний прийом, не зважаючи на їх численність і різноманітність, завжди створює разом всі три засоби. Тому рішення всіх чотирьох задач іде паралельно і одночасно протягом всього часу роботи, не маючи чіткої логічної послідовності. Існуюча етапність у ведені рисунку натюрморту: передача великих тонових відношень, робота над створенням об’ємної форми, деталізація, узагальнення віддзеркалює скоріше загальний принцип рисування - від загального до детального, ніж говорить щось про послідовність вирішення чотирьох зазначених задач.

 - Що таке «тон»?  («тон» від грецького tonos  означає «напруга», в рисунку означає скільки і якого світла ми бачимо не певній ділянці)

- Від чого залежить тон? (джерела світла, сили світла, кольору предметів, фактури, матеріалу предмета, поворотів форми, середовища…)

Передача тону найбільш візуально зрозуміле завдання, тому в принципі найпростіше. Так само і вибір системного прийому не важкий, бо всі прийоми загалом створюють однаковий тон, а різняться можливостями тонової палітри та якістю тонової розтяжки. В той же час передача тону це одне з найважливіших завдань, оскільки тональне забарвлення предметів та їх освітлення (світло і тінь) - дуже виразні і візуально насіченні компоненти навколишнього світу. Складність цього завдання в тому, що робота з тоном не закінчується до останнього штриха, інша складність виникає коли тон використовують для передачі об’єму.

Передача об’єму, об’ємної форми важаться найважливішим і найскладнішим завданням, останнє зрозуміло - бо створити на двовимірності аркуша тривимірність простору, або хоча б відчуття тривимірності є мабуть наріжним каменем реалістичного мистецтва.

Передача світлотіньових змін. (Кожний об’ємний предмет, що поміщений у тривимірний простір знаходиться в якомусь положенні по відношенню до джерела світла. В залежності від того, як повернута до світла та чи інша поверхня його форми - світло на неї потрапляє більше чи менше, тобто вона сприймається більш світлою, чи більш темною, таким чином, візуально проявляється об’ємна форма предмета).

- Що таке світлотінь? (розподіл освітленості)

Градація – від слова gradus крок, ступінь – це послідовний перехід тону від світлішого до темнішого.

Зона світла: полиск, світло, півтінь. 

Зона тіні: тінь, рефлекс, падаюча тінь.

(Малюнок на дошці)

Технічна вправа: види штрихування

  3. Повідомлення теми і завдань заняття

Тема заняття: «Тональне вирішення рисунка»

ІІІ. Самостійна робота студентів (практична робота):

      1. Вступний інструктаж

Третій за рахунком етап роботи: проводиться, як подальше уточнення форми тіл, що мають об'ємність і рельєфність. Ці ознаки предметів сприймаються тільки за умови світлотіні. Тому, слід не тільки намітити загальне світло і загальну тінь, а й визначити легкими штрихами всі основні градації (поступові переходи) світлотіні. Крім цього, не варто забувати також про відмінність в рисунку технічних прийомів роботи олівцем, щоб вже на цій стадії рисунка виявити відмінність фактур предметів. Усе разом узяте і розглянуте з позицій перспективної побудови, об'ємності і рельєфності форм, тонового рішення, матеріальності веде до останнього етапу роботи над рисунком натюрморту.

      2. Поточний інструктаж

Індивідуальна робота з кожним студентом.

      3. Заключний інструктаж

Виставка робіт, аналіз етапу роботи.

VІ. Узагальнення та систематизація знань, умінь та навичок

Тестовий контроль в Google class 

VІ. Оцінювання

VІІ. Завершення заняття

ВіраФижделюк, 

куратор виставки

… У пошуках себе

Сьогодні виставкова діяльність є однією з найбільш актуальних сфер сучасної світової економіки, культури та розвитку суспільства. А художні виставки крім своєї естетичної, культурної і в індивідуальних випадках філософської місії несуть ще й важливий фактор визнання робіт того чи іншого автора.

Одна з основних цілей проведення виставки - виставка повинна запам'ятатися, залишити емоційний відгук, змусити замислитися про тему виставки, пробудити дослідницький інтерес .

Народження ідеї виставки

На цьому етапі необхідно чітко виділити мету виставки і глядацький контингент, на який розрахована майбутня виставка.

Комунікація з авторами та відбір робіт

Після чітко сформовану ідеї починається наступний етап в організації виставки: відбір робіт -  згідно концепції виставки.

Рекламна діяльність та висвітлення інформації про проведення виставки

Після зборів інформації про авторів, створення прес - релізу, макетів афіш і запрошень інформація розсилається такими способами:

- електронна розсилка на адреси ВНЗ, музеїв, культурних установ та ін;

- освітлення інформації на офіційному сайті;

- освітлення в соціальних мережах;

- смс - розсилка;

- освітлення на спеціалізованих інтернет- порталах;

- передача інформації в ЗМІ для анонсування;

- запрошення представників ЗМІ на відкриття виставки;

- рознесення афіш і запрошень;

- особисті дзвінки.

Прийом робіт та монтаж експозиції

Дана частина організації виставки ділиться на творчу і технічну. До технічної відноситься правильне і уважне складання актів прийому-передачі та акуратне і дбайливе ставлення з предметами мистецтва, в даному випадку, з полотнами, а також правильний монтаж .

До творчої ж частини відноситься безпосередньо архітектурно - просторова розстановка експозиції для її максимальної виразності і передачі глядачеві ідеї виставки. Визначаються основні моменти виставки, експонати, на яких необхідно загострити увагу.

Організація відкриття

Складність такого заходу, як відкриття виставки, полягає в тому, що воно обмежене за часом і насичене імпровізацією через специфіку спрямованості роботи і людського фактора. Головне завдання, як для організаторів, так і для художників, - це створення позитивного настрою.

Які можливості з'являються у молодого художника, що бере участь у виставці?

По-перше, художник бачить свою роботу поруч із творами інших учасників. Під час підготовки до виставки він занурюється в загальну творчу атмосферу, обговорює роботу з куратором, бере участь в синергії формування спільного проекту. Це можливість оцінити збоку себе, свою спроможність, майстерність, цілісність роботи, відшліфовувати свій авторський почерк і підняти рівень.

Молоді студенти-художники – новатори, сміливі та відкриті, не затиснуті в лещата вже сформованого іміджу. У цьому їхня основна перевага, що приваблює глядачів. Виставки створюють для них здорове конкурентне середовище, тобто підштовхують до розвитку і, в підсумку, поставляють в арт-індустрію нові імена.

         У 2016 році коледж розширив свою освітню діяльність за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» і почав готувати фахівців за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти. Цей крок позначив якісно новий акцент у роботі зі студентами – зорієнтував їх на експериментально-творчу діяльність в галузі декоративно-прикладного мистецтва. Водночас, обов’язковим залишилось опанування основ академічного рисунку та живопису,  методики викладання мистецьких дисциплін, педагогічна практика.

Виставка «У пошуку себе»  – перша спроба студентів-бакалаврів показати в роботах свої творчі можливості, особливе авторське світосприйняття, наповнене любов’ю до рідної землі, культури, людей. 

У виставці взяли участь 26 студентів освітнього рівня «бакалавр». До експозиції увійшли понад 60 творів, виконаних в різних техніках і жанрах: графіка, акварель, олійний живопис, розпис тканини, художня обробка дерева, металу...

Галина Арійчук «Займаюся живописом - в пошуках себе. Хобі: пробую себе в ролі тату-майстра, багато фотографую. Художники, які надихають: Ерін Хенсон, Ван Гог, Денис Саражин, та інші».

Василь Стасюк «Хочу реалізувати себе як художник. Розпочав працювати олійними фарбами (на даний момент в пошуках власної унікальної техніки). Вважаю що краща картина та біля якої зупиняються і довго розглядають, думаючи про те, що художник хотів донести до людей»

Анастасія Руда "Я все життя готова малювати! - людей, природу, все...

Але подумавши побільше –

про все, що є навколо нас - я полюбляю з дітками займатись…»

 Надія Олійник: «Для мене мистецтво- це засіб вираження, виховання, пізнання та творення власних уявлень,свідомості та особистості в цілому. Адже повна гармонія і розуміння самого себе - це і являється сенсом життя, яке можу показати іншим...»

Антоніна Іпатій

"Прагну втілити задумане в реальність..."

Анастасія Чорна
"Єдиний спосіб зробити щось дуже добре – любити те, що ти робиш..."

Евеліна Дорош

«Мої картини розкажуть про мене більше, ніж я могла б розказати про себе».

Мар’яна Кібіч «Навчаюсь для того, щоб творити і вважаю, що науку може всякий вивчити - один з великою, інший з меншою працею. Але від мистецтва отримує кожен стільки, скільки він сам в змозі дати»

Важливий вплив на становлення майбутніх художників мають, безумовно, їх наставники, викладачі коледжу, які не лише закладають підвалини образотворчої майстерності студентів, навчають основ академічних дисциплін тощо. Для студентів-бакалаврів викладач – це авторитетний митець, майстер, в якого можна повчитись засобам художньої виразності, запозичити манеру виконання твору, увібрати як губка безцінні поради щодо роботи з різними матеріалами…

Серед викладачів нашого закладу вищої мистецької освіти –  члени Національної спілки художників, Національної спілки майстрів народного мистецтва, Спілки дизайнерів України, лауреати міжнародних, всеукраїнських та обласних премій і конкурсів. Це спонукає і студентів якісно й наполегливо працювати та ставити собі високу планку.

Тому поруч зі студентськими представили свої роботи й викладачі: Жаворонков П.В., Запорожець Г.М., Підлузська Н.І., Генцар М.М., Запорожець В.П., Ребенчук І.В., Шутурма М.Б.  Проте є одна річ, яка об’єднує всі складові виставки – це особлива енергетика: щира, творча, юна, світла…