Вижницький коледж як модель
трансформації фахової мистецької освіти
Анотація. Стаття присвячена 120-тій річниці заснування Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, який став справжнім зразком того, як має змінюватися сучасна мистецька освіта в Україні. Коледж, що розпочав свій шлях у 1905 році як звичайна школа ремесел, сьогодні є сучасним науковим центром, який готує фахівців, готових до викликів XXI століття. Також підкреслено його важливу соціальну роль у підтримці національної стійкості в умовах війни.
120-річчя Вижницького фахового
коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка стало подією, що
перетнула межі ювілею, перетворившись на синтез осмислення національної стійкості. У часи, коли національно-культурна ідентичність
розглядається як проблема державної ваги й національної безпеки, роль
мистецької освіти набуває стратегічного значення. Вона є не просто галуззю
культури, а каталізатором відродження та форпостом гарту.
Вижницький коледж сьогодні відомий
тим, що тут зберігають і розвивають рідкісні автентичні українські ремесла. Усе
ж твори тутешніх митців дихають новітніми підходами до творчості. Тож мистецька
освіта має готувати фахівців, здатних створювати конкурентоспроможний продукт,
інтегруватись у європейський простір та формувати креативну економіку. Саме фахова передвища освіта завдяки своїй
гнучкості та практикоорієнтованості є ідеальною ланкою для швидкої модернізації
навчальних програм. Вижницький коледж демонструє успішний перехід від класичної
школи ремесла до ефективної освітньої
системи, що готує фахівців ХХІ століття.
Спадщина – фундамент майстерності
Історія коледжу – це шлях драматичний,
але такий, що надихає. Він почався у 1905
році у Вижниці, яка тоді перебувала під гнітом Австро-Угорської імперії,
коли регіон потерпав від соціально-економічної
кризи та зубожіння. Саме в цей час активні представники буковинської
інтелігенції, зокрема посол Микола
Василько, переконали Крайовий сейм виділити кошти на заклад. Мета була
ясною: «...учити синів мешканців
руських гір на Буковині вроджену тому населенню штуку різьбярства...».
Початкові кроки були випробуванням
на стійкість. Як згадував один із перших випускників Микола Гайдук, умови були «надзвичайно
тяжкими»: учні сиділи на зрізах деревини, навчалися лише влітку через
відсутність теплого одягу та взуття. Але саме цей вогонь ентузіазму виховав
плеяду титанів.
З самого початку викладачами ставали
визнані народні майстри, які досконало володіли секретами ремесла. У центрі
цієї історії — родина Шкрібляків.
Василь Шкрібляк, чиє ім'я носить
заклад, не просто продовжив справу батька Юрія, а перевершив його: він розвинув плоске різьблення, запровадив унікальну інкрустацію різнокольоровим деревом, рогом, металом і бісером.
Його твори виставлялися у Відні,
Кракові, Парижі та Празі, ставши класикою
українського різьбярства.
Попри надзвичайно тяжкі умови
навчання у перші роки, школа одразу заявила про себе на міжнародній арені:
роботи учнів були експоновані на виставках у Бухаресті (1906 р.), де отримали золоті медалі, а також у Відні, Парижі, Празі та Чикаго (1910 р.).
За свою 120-літню історію заклад освіти пережив Першу світову війну, румунську
окупацію, возз’єднання Північної Буковини з Радянською Буковиною, Другу світову
війну, повоєнний період та час активної перебудови у нових історичних умовах
незалежності України.
У 1940 році
школа була реорганізована в Державне художньо-промислове училище, додалися
відділи художньої вишивки та килимарства, у 1955 році – відділ художнього
ткацтва та художньої обробки металу (зокрема, саме на цей відділ покладалося
завдання відродити художню обробку металу не тільки на Буковині, але і в
Україні). Наступні роки – це роки різних переформатувань в освіті. Тільки в
1989 році було відкрито відділ «Інтер’єр та обладнання», в 1993 році – «Образотворче
мистецтво та креслення». Підсумком багаторічної роботи стало створення на цій
базі сучасного коледжу мистецтв та дизайну, який наразі готує фахівців за
десятьма творчими спеціалізаціями.
Методика синтезу: освіта на перетині
епох
Сучасна освітня діяльність коледжу
підкреслює гнучкість фахової передвищої освіти та її здатність до синтезу традицій та технологій. З 2015
року під керівництвом директора Романа
Гаврилюка (випускника коледжу) заклад здійснив рішучі кроки до
модернізації:
·
розширення профілю: у 2016 році
відкрито підготовку фахівців за бакалаврською
освітньою програмою;
·
нові спеціалізації: з 2017 року
відкрито освітню програму «Дизайн одягу»,
а у 2019 році, аналізуючи стрімкий розвиток сучасних технологій у мистецтві,
засновано спеціалізації «Живопис та
графіка» і «Графічний дизайн».
Ця інноваційність має історичні
корені: ще наприкінці 70-х років у навчальний процес було введено такі унікальні
техніки художньої обробки металу, як філігрань
і литво. Сьогодні ж традиційні ремесла (різьблення, вишивка) органічно
поєднуються з цифровими інструментами,
готуючи студентів до креативних індустрій та сфери ІТ.
За час свого існування
заклад освіти випустив у світ чимало митців, які через власне переосмислення
змогли показати унікальність та красу національного спадку Буковини. Наші випускники
– це висококваліфіковані фахівці, лауреати обласних, всеукраїнських та
міжнародних премій та конкурсів, кандидати та доктори наук, члени мистецьких
спілок України. Серед них: А. Дутковська, В. Шолудько, Р. Гаврилюк – заслужені діячі
мистецтв України, М. Теліженко, О. Теліженко, М. Білик, В. Воронюк – заслужені
художники України, Е. Жуковський, В. Васьков, В. Жаворонков, І. Сидорук та інші
– заслужені працівники культури України,
В. Андрич, В. Запорожець – заслужені майстри народної творчості України.
Прикладом переосмислення
традиційних образів та символів у новому світлі є творчість В. Жаворонкова, Е.
Жуковського, В. Воронюка, О. Гасюк, О. Теліженко – митці, які були художниками та викладачами
Вижницького коледжу в період незалежності України.
Валерій Жаворонков
(1940-2016) – видатний художник Буковини, Заслужений працівник культури
України, лауреат літературно-мистецької премії імені Георгія Гараса,
художник-графік, художник-живописець, художник-викладач, який маючи чітке
розуміння збереження традицій та сучасні культурні вимоги, виховав десятки відомих в Україні та за
кордоном митців.
Едуард Жуковський (1935-2000)
– художник-графік, член Національної спілки художників України, викладач,
директор коледжу, який відстоював збереження традицій народного мистецтва в
закладі освіти. Художник створив близько 1200 картин, які залишили нетлінний
слід в мистецькому житті краю.
Олена Гасюк (1921-2017) – Заслужена майстриня народної творчості,
Кавалер ордена Княгині Ольги, лауреатка літературно-мистецької премії імені
Георгія Гараса, вишивальниця, викладачка, яка завдяки своєму професійному
досвіду збагатила традиційне мистецтво буковинської вишивки новим трактуванням
орнаментики.
Олександра
Теліженко (засновниця бренду Telizhenko
fashion house), яка, вступивши до коледжу, створила дипломну роботу
«Ярославна» за мотивами давньоруських орнаментів і донедавна викладала на
бакалаврському відділенні.
Володимир Воронюк (1961-2022)
– Заслужений художник України, член Національної спілки художників України,
викладач живопису, митець, чималий творчий доробок якого відомий по всьому
світу. Його роботи, в яких втілені живописні пейзажі Західної України та краса
української жінки, знаходяться в музеях та приватних колекціях України, країн
Європи, Австралії, Канади, США.
За 120 років існування
Вижницька школа декоративно-прикладного мистецтва була і залишається головним
мистецьким осередком не тільки Буковини, але й України. У сучасних умовах мистецький
освітній заклад має багато можливостей для формування національної ідентичності
майбутніх митців: збереження та узагальнення набутого досвіду, переосмислення,
розвитку культурної автентичності, створення нових художніх образів, заснованих
на традиціях, синтезі народної і професійної освіти.
Освітній процес у коледжі
спрямований на розвиток не лише професійної майстерності, але й формування ключових компетентностей ХХІ
століття, що підвищують конкурентоспроможність випускників. Мистецька
освіта розвиває емоційно-чуттєву сферу
та образне мислення, а творча
діяльність, яка вимагає виходу за рамки стандартів, формує креативність та критичне мислення.
На базі коледжу регулярно проводяться всеукраїнські наукові конференції, фестивалі фахової майстерності з художнього ковальства та різьби по дереву, а також міжрегіональні та всеукраїнські мистецькі пленери, конкурси, як-от: «Вижницька палітра», «Ех Libris», «Витинанка», «ArtLand Вижниця», «Стежками творчості Володимира Воронюка» та інші. Усе це перетворює його на місце зародження ініціатив.
Коли досвід
стає дороговказом
Програма відзначення 120-ї річниці заснування коледжу була
насиченою урочистостями, а також стала нагодою підсумувати здобутки та
окреслити пріоритети. Це свідчення того, що мистецька освіта в Україні
залишається актуальною та здатною відповідати на виклики часу.
Виставка «Ювілейна галерея тріумфу» в Чернівецькому обласному художньому музеї представила 176 дипломних та курсових робіт —
вагомий доказ якості освіти.
Кожен педагогічний працівник
Вижницького коледжу – непересічна постать, про що засвідчила виставка
викладачів «Симфонія творчості», ставши
візуальним доказом принципу: «Викладач —
це не лише про теорію. Викладач — це про приклад, натхнення і живе мистецтво,
яке передається від серця до серця».
Науково-практична конференція «120 РОКІВ ВИЖНИЦЬКІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ШКОЛІ:
ТРАДИЦІЇ, НОВАЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ» перетворилась на майданчик для
осмислення шляху фахової передвищої освіти. Робота велася за ключовими
напрямами, які відображають стратегію коледжу:
- декоративно-прикладне мистецтво Буковини як
джерело національної ідентичності України;
- актуальність вищої художньої освіти в умовах
глобальних викликів;
- естетичні та етичні основи педагогічної
майстерності майбутніх учителів мистецьких дисциплін;
- психолого-педагогічні засади мистецької освіти.
Науковий форум, який зібрав понад 30
учасників, прямо окреслив сучасні стратегії розвитку, зафіксувавши коледж як науково-методичний форпост ФПО. Цей діалог
став основою для синтезу,
яку втілює коледж, розширюючи освітню діяльність. Таким чином, інноваційний
план на майбутнє — це прямий наслідок конференції: впровадження 3D-моделювання, цифрового живопису, AR-дизайну.
Цей синтез має і всеукраїнський
вимір. Виставка «Олександр Сердюк. Ігор
Панчук. Діалог» стала мостом між Харківською
та Львівською академіями мистецтв. Вона вчить студентів, що мистецтво —
це «відкрита розмова», а «лише у творчому багатоголоссі народжується
гармонія».
Участь в урочистій Академії та науково-практичній
конференції високопосадовців — зокрема, народного депутата України, виконуючого обов’язки голови обласної ради, заступника начальника ОВА які підкреслили: коледж є стратегічною ланкою
у системі не лише культури, а й безпеки
та цифрової трансформації
регіону.
Як наголосив під час ювілейного
дійства директор, кандидат
мистецтвознавства Роман Гаврилюк, мистецька освіта є невичерпним джерелом збереження
традицій, які залишаються стійкими «попри
різні історичні та політичні впливи».
На урочистій Академії було пошановано співробітників за вагомий внесок у розвиток культури.
Зокрема, викладачів нагороджено медаллю
«Незламні», Почесною відзнакою
«За заслуги перед Буковиною» і це засвідчило те, що колектив є частиною
національного опору.
Коледж сьогодні виконує і соціальну місію: співпрацює з
військовими (вітанння колективу передав
109-ий батальйон «Едельвейс»), бере участь у програмах соціальної адаптації ВПО та ветеранів тощо.
І це підтверджує ще одну річ: мистецтво є інструментом захисту психічного
здоров'я нації.
120 років Вижницького коледжу
мистецтв та дизайну — це не історія, а діюча модель трансформації фахової передвищої освіти України. Це
заклад, який підтвердив, що лідерство у системі фахової передвищої освіти
ґрунтується на глибокому корінні,
науковому осмисленні процесів та сміливому впровадженні інновацій.
Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка
демонструє, як автентичні традиції
можуть стати основою для креативної
економіки і готувати фахівців, чия майстерність слугує гарантом культурної та національної незламності.
Його досвід є цінним дороговказом для всієї системи освіти, яка сьогодні шукає
баланс між збереженням культурної спадщини та підготовкою фахівців для
майбутнього.
